16.05.2013
Сімферополь – 17 травня, напередодні Дня жалоби за жертвами депортації кримськотатарського народу, в Сімферополі відбудеться презентація першого кримськотатарського широкоформатного художнього фільму «Хайтарма» («Повернення»). Картину з бюджетом понад півтора мільйона доларів знімали торік у Криму і вона розповідає про сталінську депортацію, вчинену у травні 1944 року. Ця трагічна сторінка в історії кримських татар показана через погляд прославленого льотчика, двічі героя Радянського Союзу Амет-Хана Султана.
«Хайтарма» («Повернення») – перший фільм про депортацію кримських татар і, взагалі, перший після депортації і повернення кримськотатарський повноформатний художній фільм. Зняли його за кошти бізнесмена Ленура Іслямова на його телеканалі АТР. Режисер картини і виконавець головної роді – Ахтем Сейтаблаєв.
Креативний директор телеканалу АТР Айдер Мурадосилов розповів, що сюжет фільму побудований на документальних фактах, пов'язаних із трагедією кримськотатарського народу – депортацією у травні 1944 року.
«У центрі сюжету – радянський офіцер з блискучою кар'єрою, який потім став двічі героєм Радянського Союзу, легенда Другої світової війни, льотчик-винищувач Амет-Хан Султан. Саме він, бойовий офіцер Радянської Армії, кримський татарин, стає учасником жахливих подій, які сталися з його родиною та його народом. Цю трагічну історію ми і спробували відтворити у нашому фільмі», – сказав Айдер Мурадосилов.
Продовження буде про повернення?
У кінострічці знялися відомі актори – Олексій Горбунов, Юрій Цурило, Андрій Самінін, Олексій Тритенко, Дмитро Суржиков. Місцями зйомок стали Алупка, Бахчисарайський район і Судак. У масових сценах знімалися півтори тисячі кримчан з усього півострова, зокрема, люди похилого віку, які самі пережили депортацію 1944 року.
«Ми не готові були, що вони погодяться, але вони прийшли. Люди хотіли знову все це пережити, що пережили в дитинстві. Якийсь психологічний надрив був у цьому. Відчувалося, що люди це роблять саме заради своїх онуків, синів, щоб ті відчули... І заради своїх матерів і своїх батьків», – зазначив продюсер фільму Ленур Іслямов.
Історик Гульнара Бекирова каже, що авторам картини вдалося передати дух тієї епохи, досить точно зобразити її історичний антураж. Розповідає, що, як глядач, отримала справжнє естетичне задоволення, хоча сам фільм дуже важкий.
«Фільм завершується 44 роком. Останні кадри – жінки і діти у вагонах, у цих ешелонах. І буде, звичайно, ще дуже довга історія, яка дозволить цьому народу повернутися додому. Це, звичайно, відбудеться, але відбудеться вже, мабуть, в іншому фільмі», – вважає Гульнара Бекирова.
Продюсер Ленур Іслямов какже, що продовження буде, він має намір і далі вкладати кошти в кінематограф. За його словами, фільм «Хайтарма» не планувався як комерційний проект, але він сподівається на успішний прокат, який дозволить заробити гроші на наступні проекти. З п'ятниці картина демонструватиметься у Сімферополі, а за тиждень – у більшості кримських міст. У планах авторів картини – показ у Києві та західних регіонах України, а також за кордоном. Уже відомо, що «Хайтарма» демонструватиметься на Казанському міжнародному фестивалі
.http://www.radiosvoboda.org/content/article/24987485.html
«Хайтарма» («Повернення») – перший фільм про депортацію кримських татар і, взагалі, перший після депортації і повернення кримськотатарський повноформатний художній фільм. Зняли його за кошти бізнесмена Ленура Іслямова на його телеканалі АТР. Режисер картини і виконавець головної роді – Ахтем Сейтаблаєв.
Креативний директор телеканалу АТР Айдер Мурадосилов розповів, що сюжет фільму побудований на документальних фактах, пов'язаних із трагедією кримськотатарського народу – депортацією у травні 1944 року.
«У центрі сюжету – радянський офіцер з блискучою кар'єрою, який потім став двічі героєм Радянського Союзу, легенда Другої світової війни, льотчик-винищувач Амет-Хан Султан. Саме він, бойовий офіцер Радянської Армії, кримський татарин, стає учасником жахливих подій, які сталися з його родиною та його народом. Цю трагічну історію ми і спробували відтворити у нашому фільмі», – сказав Айдер Мурадосилов.
Продовження буде про повернення?
У кінострічці знялися відомі актори – Олексій Горбунов, Юрій Цурило, Андрій Самінін, Олексій Тритенко, Дмитро Суржиков. Місцями зйомок стали Алупка, Бахчисарайський район і Судак. У масових сценах знімалися півтори тисячі кримчан з усього півострова, зокрема, люди похилого віку, які самі пережили депортацію 1944 року.
«Ми не готові були, що вони погодяться, але вони прийшли. Люди хотіли знову все це пережити, що пережили в дитинстві. Якийсь психологічний надрив був у цьому. Відчувалося, що люди це роблять саме заради своїх онуків, синів, щоб ті відчули... І заради своїх матерів і своїх батьків», – зазначив продюсер фільму Ленур Іслямов.
Історик Гульнара Бекирова каже, що авторам картини вдалося передати дух тієї епохи, досить точно зобразити її історичний антураж. Розповідає, що, як глядач, отримала справжнє естетичне задоволення, хоча сам фільм дуже важкий.
«Фільм завершується 44 роком. Останні кадри – жінки і діти у вагонах, у цих ешелонах. І буде, звичайно, ще дуже довга історія, яка дозволить цьому народу повернутися додому. Це, звичайно, відбудеться, але відбудеться вже, мабуть, в іншому фільмі», – вважає Гульнара Бекирова.
Продюсер Ленур Іслямов какже, що продовження буде, він має намір і далі вкладати кошти в кінематограф. За його словами, фільм «Хайтарма» не планувався як комерційний проект, але він сподівається на успішний прокат, який дозволить заробити гроші на наступні проекти. З п'ятниці картина демонструватиметься у Сімферополі, а за тиждень – у більшості кримських міст. У планах авторів картини – показ у Києві та західних регіонах України, а також за кордоном. Уже відомо, що «Хайтарма» демонструватиметься на Казанському міжнародному фестивалі
.http://www.radiosvoboda.org/content/article/24987485.html
Коли до моєї прабабки прийшли солдати в хату , а у неї було 11 дітей та два онуки, що жили поки батьки воювали в Червоній Армії, та під Севастополем воював один син, під Сталінградом інший син мій дід і дійшов до Берліну, під Ленінградом загинув ще один син від рук власівців, і поки ще була війна, ці солдати дали на збори 15 хвилин і сказали аби йшли до залізниці. Про двох онуків сказали таке, що у неї мати русская, то нехай залшається, залиште її сусідам, або здайте у дитбудинок. Прабабка вирішила що як помирати, то усим разом. гадала що на страту ведуть, паm'ятала. як 1928 року одного з синів розстріляли,,Проте добре , що в дорозі не померли і доїхали до Фергани...Дід коли збирався після війни забрати дітей, йому сказали, якщо поїдеш до них туди, там і залишишся, бо навіть героїв радянського союзу залишають. От він і повернувся на службу у Львів, а лише потім поїхав. Сказали також, що якщо поїдеш до Криму, так і там не дозволять залишитись. Так зруйнували життя цілому народу падлюки москалі та жиди. Чому жиди? Бо хотіли жидівську республіку там зробити ще до війни - один з дядьків материних був розстріляний ще 1928 року за липовим звинуваченням у приєднанні до Туреччини...Дяка Сталіну, що ще тоді не дозволив виселити, проте той план поновили після війни. Один з дядьків маминих обороняв Севастополь. Був поранений і росіяни кинули його під кущами та прикидали гілками...Вночі він прийшов до тями і поранений зміг потихеньку дістатичь до дому. Ще одна історія теж цікава. Якось мі прадід узнає від сусідів, начебто його син у полоні німецькому у Сімферополі. Пішов туди, а там назустріч виходить жид та каже, що майор інтендантської служби і служив з сином, аби не розстріляли за те що жид, то назвався іменем сина, бо добре його знав , прадід сказав що то його син. За два дні до депортації цей інтендант завітав у гості в тому же званні та розповів історію, яка була далі. Його, жида , німці взяли прекладачем, як кримського татарина, у штаб де і служив поки 1943 року на Кавказі не перебіг з деякими документами до червоних. Його пробачили. Проте він так і не попередив про виселення, те, що майори просто так розгулюють по Криму в часи війни, важко віриться...
ВідповістиВидалити