ЕВРЕЙ(А был ли колаборационизм кримских татар)

                           В начале войны (кажется была весна), когда Севастополь еще не был взят фашистами, к нам в дом пришли соседи и сказали: - “Осман попал в плен.  Он находится возле ставка в Бахчисарае, где фашисты сделали проволочное заграждение. Осман нам сказал: - “Я здесь. Передайте отцу, чтобы пришел.”

     Отец тотчас пошел в это место. Он ходил вдоль проволоки и выкликивал: - “Осман... Осман...” Но Османа не было. Ему сказали пленные, находящиеся за проволокой, что часть людей увезли в Симферополь. На следующий день отец поехал в Симферополь, и нашел там этих пленных. Он попросил позвать Чувадар Османа. К нему подошел человек и сказал: - “Осман в Севастополе, а я выдал себя за него. Я еврей, а вы знаете , что евреев фашисты расстреливают. Мы служили вместе с Вашим сыном в Севастополе.” ( Осман служил в Севастополе в 5 медико-санитарной части водителем скорой помощи.) Отец сказал: - “Я понял. Я должен сказать, что ты мой сын. Хорошо.” И он подтвердил перед фашистами, что этот человек  - его сын Чувадар Осман Сеитмеметович. Поверить этому не составляло большого труда т.к. отец был похож на еврея. По этой причине у него часто проверяли документы. Продукты, которые отец принес для сына он передал этому еврею. Больше об этом человеке мы ничего не слышали до конца войны.

   Осман при взятии Севастополя был ранен осколком в голову и оставлен своими товарищами под кустом. Очнувшись он нашел в себе силы добраться до гражданского убежища и переодеться в гражданскую одежду. С большим трудом удалось ему попасть к себе домой. но это уже другая история.

   16 Мая 1944 года в наш дом пришел тот, спасенный отцом еврей. Он был высокого роста, и кажется в чине майора. Осман и майор увидев друг друга обнялись и расцеловались. Гость воскликнул: - “Османчик! Я спасся благодаря твоей фамилии. Я жив. Я пришел поблагодарить твоего отца за то, что он спас меня.”

  Затем майор рассказал, что под именем Чувадар Османа он был взят немцами работать переводчиком в штабе (он владел немецким языком). На Северном Кавказе, где находился этот штаб, немцы готовили секретную операцию. Линия фронта находилась рядом. Ночью наш знакомый перешел ее и передал советскому командованию сведения о готовящейся операции. За это он получил повышение в должности. Майор сказал, что он скоро возьмет Османа служить в свою часть, которая стоит где то под Севастополем.

   18 Мая всех нас погрузили в вагоны и увезли в Среднюю Азию. Больше ничего об этом еврее мы не знаем.

   К сожалению мой отец и брат уже умерли. Я не помню ни имени ни фамилии этого еврея. Кажется Осман говорил, что он работал в части интендантом.

Записано Мамутом Чурлу со слов Фатьми Чувадар(тёти моей мамы)

Жид та колабораціонізм.

Ще одного жида врятував мій дід , кримський татарин Амет Меметов. але вже від НКВД. В діда був друг єврей без однієї ноги. працював у діда в на Головпоштамті у Львові бухгалтером. Дід весь час звав його Марба, хоча насправді його звали Абрам. Лише пізніше ми взнали звідки взялось оте ім'я. Діло було так. Він потрапив в полон і здогадався назватись  цим ім'ям. бо знав, що жидам життя не буде.? Чи ті подумали що він якийсь араб чи що, не знаю. проте взяли його перекладачем з німецької і він працював в концтаборі. З його слів , він допомагав євреям там, підказуючи називатись українцями, бо знав, що їх відпускали. бо табір був на території України. Так врятував багато своїх. Та після війни дід, знаючи цю історію, не дав тому згинути в сталінських таборах а прикрив йог. взявши до себе на службу...Авторитет у діда якийсь був. бо пройшов війну від Львова у вересні 1939 до Сталінграда і далі до Берліна та Вєни. До 1947 до Потсдаму де був нагороджений за конференцію ще. Він так і не узнав, що в особистій справі записані йому ще два ордени Олександра Невського та Орден вітчизняної війни першого ступеня...Один з його братів загинув під Лєнінградом, другий пропав без вісті...Всі воювали в Червоній Армії. Отакий він був колабораціонізм.

Чому вони рятували тих жидів? Відповідь криється в наступному. Мій прадід був управляючим в фірмі одного жида у Бахчисараї. Коли у 1928 році почались гоніння і на жидів в тому числі. дід допоміг тому жиду. через своїх родичів, дістатись до Туреччіни , а звідти до Америки.Та історія на тому не скінчилась. Сусіди звісно доповіли куди треба, що дід був управляючим. Що було далі, розповів мені ще в юнацькому віці мій дід, тоді я ще нічого не тямив, проте дещо запам'ятав. Дід розповів. що його батька забрали до Симферополя. повернувся звідти він весь сивий. Розповідав, що щоб вибити з нього золото, а воно таки було. його просто поставили до стінки на розстріл, тож мій прадід тоді все і розповів. життя дорожче.Дивно, що не розстріляли, хоч його брат загинув ввід червоних по звинуваченню у роботі на турецьке



PS Для знавців російської поясню. що в російськіій мові "єврей",  а в українській "жид", це не образа . а назва нації. Відмовившись від русизму насадженого окупантами, час позбуватись і ксенофобії...